У фіналі, який відбувся за присутності 73 000 глядачів на берлінському "Олімпіштадіоні", зустрілись Іспанія та Англія.
До початку Євро збірна "трьох левів" вважалась головним претендентом на перемогу, а от по ходу розіграшу на перші ролі за грою вже вийшла "червона фурія".
Вирішальний поєдинок відповідав усім чинникам головного протистояння.
Іспанці все ж таки діяли трохи різноманітніше в атаці, де ключову роль відігравав юний 17-річний талант Ламін Ямал.
Саме його асист на 47-й хвилині надав гольовий шанс Ніко Вільямсу, який той бездоганно використав.
Англія у свою чергу протягом всієї частини плей-оф відзначалась вольовими якостями, відігруючись у майже безнадійних ситуаціях, як наприклад у грі зі Словаччиною. Зуміла команда Гарета Саутгейта вирівняти становище і рахунок і на цей раз.
Типовий для себе гол, більярдним ударом забив на 73-й хвилині Коул Палмер.
Англійці вже на той час грали без заміненого капітана Гаррі Кейна. Той відверто розчарував, обравши для себе роль глибинного форварда який тільки зрідка виходив на передені ролі в атаці.
Як і у грі в чівертьфіналі з Німеччиною гравці Луіса де ла Фуенте забили переможний гол вже тоді, коли в суперника залишалось обмаль часу на те щоб відагратись.
Передачу з лівого флангу Марка Кукурельї класно завершив Мікель Оярсабаль! Це взяття воріт стало 15-м на поточному Євро і стало історично рекордним за час проведення чемпіонатів старого світу. До цого найбільше забивала з 14 голами Франція у 1984-му році.
Іспанія вчетверте в своїй історії стала чемпіоном Європи (1964, 2008, 2012, 2024)! Це також новий європейський рекорд!
Іспанія — Англія 2:1 (Вільямс, 47, Оярсабаль, 86 — Палмер, 73)
Іспанія: Сімон — Карвахаль, Ле Норман (Начо, 83), Лапорт, Кукурелья — Родрі (Субіменді, 46), Руїс — Ямал (Меріно, 89), Ольмо, Вільямс — Мората (Оярсабаль, 67).
Англія: Пікфорд — Вокер, Стоунз, Геї — Сака, Мейну (Палмер, 70), Райс, Шоу — Фоден (Тоуні, 89), Беллінгем — Кейн (Воткінс, 61).
Олег Мірошніченко
Фото: uefa
