Протягом феноменального сезону у складі провідного німецького клубу Кейн забив 61 гол у всіх турнірах, зокрема 36 м'ячів у 31 матчі Бундесліги. Крім того, як капітан збірної Англії, Кейн привів команду до її найкращого результату на чемпіонатах світу за останні шість десятиліть — англійці посіли третє місце.
Отримуючи цю нагороду — першу у своїй кар'єрі, — Кейн був дуже зворушений.
«У мене майже немає слів», — сказав Кейн. Він подякував своїм одноклубникам, які були в залі, своїй родині та іншим людям, а також зазначив, що для нього «велика честь виступати за мюнхенський «Баєрн».
У боротьбі за нагороду Кейн випередив двох футбольних зірок: капітана збірної Франції Кіліана Мбаппе та юного іспанського вундеркінда Ламіна Ямаля. Хоча Ямалю знову не вдалося здобути головну нагороду (минулого року він посів друге місце після Усмана Дембеле, а цьогоріч — третє), він утретє поспіль отримав з рук Андрія Шевченка «Трофей Копа», який вручають найкращому гравцеві віком до 21 року.
Кейн також отримав нагороду «Нападник року» — разом із мексиканською футболісткою Чарлін Коррал, яка виступає за клуб «Пачука». Ця відзнака вручається найкращим бомбардирам на міжнародній арені.
У жіночому футболі володаркою «Золотого м’яча» (Ballon d’Or Féminin) стала Алексія Путельяс — після ще запеклішої боротьби. Путельяс, атакувальна півзахисниця клубу «Лондон Сіті Лайонессес» (раніше грала за «Барселону») та збірної Іспанії, повернулася на п’єдестал через три роки після того, як двічі поспіль — у 2021 та 2022 роках — здобувала цю нагороду. Така перерва була зумовлена, зокрема, розривом передньої хрестоподібної зв’язки, через що футболістка була змушена пропустити майже два роки.
У своїй промові Путельяс відзначила кількість гравчинь «Барселони», номінованих на цю нагороду — п’ятеро з десяти фіналісток виступають за «Барсу», — а також подякувала своїй родині та другу за допомогу у відновленні після травми.
«Мені довелося пройти через непростий період і заново вчитися ходити після травми коліна, але ви всі були поруч, допомагаючи мені знову отримувати радість від спорту й ставати тією гравчинею, якою я є сьогодні», — промовила Путельяс.
Хоча зрештою нагороди дісталися Кейну та Путельяс, шлях до цього моменту виявився досить довгим.
Сама церемонія (70-та за ліком), яка розпочалася в знаменитому лондонському театрі «Палладіум» (London Palladium) із 45-хвилинною затримкою, сильно затягнулася, і з часом організатори почали втрачати контроль над аудиторією. Один із переходів до рекламної паузи — безпосередньо перед оголошенням володарки жіночого «Золотого м’яча» — викликав гучний свист із боку глядачів, які до того, попри всі затримки, виявляли напрочуд велике терпіння.
Урочиста церемонія відбулася після чергового курйозу: на офіційному сайті «Золотого м’яча» за кілька годин до оголошення остаточних результатів з’явилися матеріали про те, що нагороду здобули Кейн, Ямаль або Мбаппе — троє головних претендентів. Ці публікації, які, вочевидь, були чернетками, підготовленими на випадок різних варіантів перемоги, видалили ще до початку церемонії.
Загалом цей вечір пройшов під знаком Іспанії: вісім із 12 лауреатів пов’язані з клубами Ла Ліги, жіночої Ла Ліги (La Liga F) або збірними Іспанії.
Окрім Путельяс, найкращим жіночим клубом було визнано «Барселону», а її представники — воротарка Ката Колл, головний тренер Пере Ромеу та юна зірка Вікі Лопес — отримали відповідні нагороди.
Чоловіча збірна Іспанії, яка цього літа вдруге у своїй історії виграла чемпіонат світу, також була широко представлена: окрім Ямаля, нагороди отримали тренер Луїс де ла Фуенте (найкращий тренер) та воротар Унаї Сімон (приз імені Лева Яшина).
