Через напад Гітлера чемпіонат було перервано. Трохи раніше, 27 квітня київське "Динамо" стартувало у чемпіонаті СРСР 1941 року, в якому команда зіграла лише 9 матчів із 28 запланованих. На своєму полі кияни провели п'ять ігор, з яких три завершили внічию, на виїзді перша перемога прийшла в Тбілісі, друга - в Одесі. Після семи турів «біло-сині» ділили 2-3 місця зі своїми одноклубниками із Тбілісі, відстаючи від "Динамо" (Москва) на одне очко. Але потім були дві гостьові поразки – по 0:2 від спартаківців Москви та Харкова.
Виправити турнірне становище кияни планували 22 червня матчем на своєму полі із московським ЦДКА. Цього дня у Києві було заплановано відкриття нового стадіону, який містив 50 тисяч глядачів. Футбольний Київ з нетерпінням чекав 22 червня. Але... Рано вранці цього дня почалася війна. Щоправда, у першій половині того дня кияни не припускали, що матч не відбудеться. Глядачі заповнили трибуни, футболісти готувались вийти на поле. Стадіоном оголосили, ні слова не сказавши про війну, що матч не відбудеться. І придбані квитки глядачам пропонувалося зберегти на наступний матч "Динамо" із ЦДКА. Але хто міг уявити, що ця гра стане можливою для проведення лише за три роки…
Сталося це завдяки тому, що вранці 6 листопада 1943 року зусиллями 1-го Українського фронту столиця України була звільнена від німецько-фашистських загарбників. Але повернемося до футболу та відкладеної на три роки зустрічі «Динамо» (Київ) – ЦДКА. Вона відбулася 25 червня 1944 року та була товариською. Уболівальники заповнили трибуни Республіканського стадіону, деякі з них зберегли квитки на матч цих команд, який мав відбутися ще 22 червня 1941-го.
З передвоєнного складу до команди повернулися лише кілька гроків. Були розстріляні фашистами Микола Трусевич, Олексій Клименко, Іван Кузьменко і Микола Коротких.
А ось інших динамівців, які перебували в період окупації в Києві, довго викликали на допити в НКВС, і врятувало їх лише втручання генерала Строкача, під час війни – начальника штабу Українського партизанського руху, а з 46-го – міністра внутрішніх справ України. Він почав опікуватись київським "Динамо" ще 1940-го, коли став головою республіканської ради товариства. Саме він після війни наказав покласти під сукно більшість справ щодо футболістів.
До речі, футбол до звільненого Києва повернувся навіть раніше відомого відкладеного матчу з ЦДКА. 2 травня 1944 року на стадіоні "Динамо" у Києві відбулася товариська зустріч із московським "Спартаком". З довоєнних гравців у складі нашої команди на поле вийшли лише Антон Ідзковський, Микола Махіня, Петро Лайко, Павло Віньковатов, Микола Балакін, Костянтин Калач та учасник матчів 1942 Макар Гончаренко… Потім будуть ігри проти тбіліського «Динамо» і згаданого раніше ЦДКА.
Київ поступово повернеться до мирного життя, невід'ємною частиною якого був, є і буде футбол. Так було тоді, так буде й зараз!
Фото: Володимир Раснер
