Він сміливо йщов у боротьбу і при нагоді постійно загрожував воротам “біло-синіх”. Кілька разів Cуханов завдав гарматних пострілів по воротам Нещерета, один з яких на 57-й хвилині приніс перемогу його команді.
Після матчу 26-річний виконавець розказав яким все ж таки тернистим був для нього шлях у великий футбол.
- Я випустився з НВК в Княжі (загальноосвітній навчальний заклад Княжицький навчально - виховний комплекс). Однак в мене травма була – я не міг 2-3 місяці з ліжка там встати.
Потім я почав потрохи-потрохи оклигати й починати, як то кажуть, з самих низів. Грав на район, мене побачив Олександр Михайлович Сікун, запросив грати на область. Я погодився.
Тоді мені виповнилося 18 років, попросив його знайти якусь роботу, щоб не брати кошти у батьків вже з 18 років. Він мені – пропозицію таку, як би сказати: на завод електриком. “Все – на ігри, на тренування ти встигатимеш кожен день, це додатково”. Я кажу: “Так”. Інших варіантів не було.
Паралельно тоді зимою їздив на збори два рази за першу команду, і тренувався за них, і так тоді на третій раз, як то кажуть, підписав контракт. І вже повністю віддався футболу. Я не покидав ніколи футбол, навіть працюючи на роботі. Це все одно тренування кожен день, додаткові тренування в мене, хотілося мені добитися якось успіху.
Поки не побудеш, не попрацюєш на заводі, коли руки в солідолі, де ходиш як просто робітник, електрик, а потім виходиш на поле і граєш у футбол при вболівальниках, радуєш їх і рідних. Я навіть не знаю, це словами не передаси. Все просто.– займатися улюбленою справою і цінувати те, що ти робиш,.
Цитування: tribuna
