- Дуже дивно і водночас гидко сприймати слова офіційної особи ФК "Шахтар" щодо діяльності УАФ, де я обіймаю посаду віце-президента. Це я про пост одного з клубних директорів Юрія Свірідова. Про досягнення цієї людини ніхто і ніколи не чув, зате зараз він малює з себе д’Артаньяна українського футболу.
Раз пішли такі гарячі розмови на емоціях, то давайте поговоримо. Про наболіле. Хоча б на прикладі однієї історії, яку особливо не думав виносити на люди. Але тепер вже змовчати не можу. Заодно і порівняємо, хто і як дбає про наш футбол. А точніше про його головний актив - гравців та тренерів.
Так от у мене лише одне питання. І адресується воно не лише Юрію Свірідову, а загалом менеджменту "Шахтаря" - а де ви всі були в перші дні повномасштабної війни рік тому? У той самий час, як футболісти і тренерський штаб вашої команди ховалися по підвалах столичного готелю "Опера" і благали про порятунок.
Зараз ви так гучно на увесь світ судитесь за права на власних легіонерів, а чому ж ані 24-го, ані 25-го лютого серед вас не знайшлося нікого, хто допоміг би їм з евакуацією? Хіба не ви залишили їх та їхні родини наодинці з ракетами та снарядами? Забули та залишили напризволяще.
Не знаєте, чому руку допомоги їм тоді протягнули Андрій Павелко та Олексій Михайличенко. А я вам скажу. Тому що тієї миті вони думали не стільки про свою шкуру, скільки про життя людей, які на футбольному полі дарують радість мільйонам. І саме тому за дорученням президента УАФ Михайличенко організував виїзд штабу Де Дзербі потягом до Закарпаття. А ваших легіонерів до Чернівців, звідки вже я перевозив їх через кордон. У той момент на їхньому обличчі був страх, біль, сльози. Шкода, що ви цього не бачили.
Шкода і що у той момент ви забули про Михайла Мудрика, рекордним продажем якого так хизуєтесь нині. А тоді його, а ще Георгія Судакова з вагітною дружиною, Анатолія Трубіна з родиною з-під київських обстрілів допомагали вивезти саме керівники УАФ. Не ви. Ваш золотий актив, вихованців клубної академії, за кордон також евакуйовував не ваш менеджмент, а представники УАФ. Кажуть, друг пізнається в біді. А вам, читаючи це, не стає соромно?
Команда УАФ тоді піклувалася не тільки про ваш клуб, а й про багато інших. Ми продовжуємо це робити і зараз. Мені не важко перерахувати й інші наші досягнення лише за цей рік. Рік повномасштабної війни. Але ж у цьому дописі я обіцяв розповісти лише одну історію. Зате дуже характерну. Вона показово демонструє, хто з нас і як в дійсності дбає про футбол. На ділі, а не голими словами й безпідставними звинуваченнями.
Думаю, ця історія багатьом відкриє очі на те, як топ-менеджмент "Шахтаря" нехтує клубним іміджем, за який особисто несе відповідальність якраз Юрій Свірідов. Таке безсоромне ставлення до гравців команди нівелює багаторічні інвестиції власника клубу Ріната Ахметова.
Джерело: fb/orlecky
