Арбітр CAS про те, хто юридично володіє телеправами в Україні

26 августа 2022

Конфлікт через бойкот 5 клубами єдиного телепулу в УПЛ набирає обертів.

УПЛ заявила, що передасть справу про зірвані трансляції двох матчів 1-го туру в КДК, Setanta начебто готова позиватись проти телеканалів, які показували ці ігри замість неї. В протилежному таборі чути про готовність до судових процесів.
Саме час з'ясувати, який розвиток подій нас може чекати та кому врешті належать ТБ-права, через які стільки галасу в українському футболі.
Наболіле питання роз'яснив спортивний юрист та арбітр Спортивного арбітражного суду в Лозанні Маркіян Ключковський, який знайомий із ситуацію на власному прикладі. Маркіян проходив подібне три роки тому, коли був віцепрезидентом УПЛ за часів Томаса Грімма.
- Що таке ТБ-права, про які сьогодні йдеться в українському футболі, з юридичної точки зору?
- З юридичної точки зору це обʼєкт права інтелектуальної власності, але давайте їх називати комерційним активом. Тобто, це право продавати виготовлений продукт і заробляти на цьому гроші. В проєкції на футбол це означає право продавати трансляцію змагань. В Україні, коли аматори на майданчику десь грають в футбол, будь-хто може прийти та знімати їхню гру камерою, залити на ютуб, наприклад. Але на рівні офіційних змагань, як визначає законодавство України, такого бути не може. Бо права на це належать комусь конкретно.
- Кому можуть належати ці права?
- В Україні законодавство передбачає, що ці права належать організатору змагань. Якщо ми говоримо про футбол найвищого рівня, то це Українська асоціація футболу, яка своєю чергою і організацію змагань серед клубів УПЛ, і ці права делегувала Прем’єр-лізі. Саме УПЛ сьогодні володіє цими правами.
- Тобто, клубам вони не належать?
- Тут мова йде не про клуби, а про змагання. Тобто, правами на трансляцію змагань УПЛ володіє сама УПЛ. Всіх матчів.
Це питання не варто розглядати з позиції клубів, начебто вони самі вирішують, хто може транслювати їхні матчі. Таке право має організатор змагань.
Мова про клуби в нас йде історично через те, що у 2011 році тоді ще Федерація футболу України передала ці права футбольним клубам на їхні домашні матчі строком на вісім років. Тобто, доволі довго така система панувала в Україні.
Але вона закінчилась. Права повернулись до УАФ, тепер вони консолідовано передані УПЛ.
- Це світова практика, що комерційні права належать організаторам спортивних змагань?
- В цілому так. Але є країни, де ці права дійсно належать клубам чи комусь іншому.
- Якщо взяти приклад єврокубків, то там правами на трансляцію чітко володіє організатор - УЄФА. Але якщо не у всіх країнах ці права належать організатору змагання, а можуть належати клубам, як це регулюється на міжнародному рівні?
- Оскільки законодавство в кожній країні може бути різне, це, в першу чергу, регулюється на рівні автономії спорту. Все дуже просто - в документах УЄФА прописано, що клуб, який грає в єврокубках, повинен погодитись на передачу цих прав. Якщо не погоджується, його не допускають до участі.
УЄФА використовує свою владу в спорті, забороняючи доступ до своїх змагань тим, хто не погоджується на їхні правила. І тут не лише правила про телеправа, а й всі інші - від визнання юрисдикції Спортивного арбітражного суду до антидопінгових правил.
І клуби на це погоджуються, інакше їх не допускають до єврокубків.
- Тобто, у випадку українських клубів, перед ними не постає питання передачі чи непередачі телеправ УЄФА, оскільки, згідно з українським законодавством, вони не є їхніми власниками, так?
- Так. Хоч українське законодавство в першу чергу розповсюджується тільки на національні змагання, але навіть в цьому випадку його логіка працює, бо організатором матчів єврокубків на території України все одно є УЄФА. Тому за тим же правилом ці права також належать УЄФА.
- Натомість сьогодні в УПЛ маємо ситуацію, коли неофіційний транслятор заявляє, що отримав телеправа саме напряму від клубів, з якими у нього, виявляється, довгострокові угоди. Чи є сьогодні у таких договорів юридична сила, навіть якщо вони були укладені в період, коли клуби дійсно могли самостійно реалізовувати телеправа на свої домашні матчі?
- Якщо за законом будь-яка особа, в тому числі футбольний клуб, не має права володіти та розпоряджатись якимось активом, то до юридичної сили договорів щодо цього активу, звичайно, є запитання.
Груба аналогія. Ви не можете укладати договори з пасажирами про перевезення автомобілем, яким ви не володієте.
- Тобто, дія цих довгострокових договорів, до яких апелюють сьогодні неофіційний транслятор та пов'язані з ним клуби, закінчилась в той день, коли телеправа перейшли від клубів до організатора змагань, так?
- Закінчилась його юридична сила. Бо дію договору на папері можна укласти будь-яку.
- І в юридичному порядку його можна успішно оскаржити?
- В принципі, так.
- Як саме можна оскаржити? В якій послідовності?
- Є два напрямки дій. 
З одного боку є клуби, які відмовляються виконувати рішення УПЛ про створення телепулу. Є правила для отримання атестату, за якими клуби повинні були підтвердити, що вони будуть виконувати це рішення. І є правила дисциплінарні, які передбачають відповідальність, якщо вони цього не роблять. Це штрафи та зняття очок. Рішення про це приймає КДК.
Клуби це можуть оскаржувати в апеляційному комітеті УАФ, потім в Спортивному арбітражному суді.
З іншого боку є стосунки трансляторів. Вони не підпадають під юрисдикцію КДК і апеляційного комітету УАФ, а також Спортивного арбітражного суду. В таких випадках, коли хтось незаконно користується правами інтелектуальної власності іншого, то можна звернутись до суду. Маю на увазі спір між правовласником, який отримав права від УПЛ, та транслятором, який транслює матчі на якихось інших підставах. Цього розумно очікувати.
УПЛ та УАФ можуть бути в цьому процесі як треті сторони або навіть позивачі.
- Чи може на офіційного транслятора з іншого боку подати в суд користувач, який заплатив гроші за перегляд всіх матчів УПЛ, який йому пообіцяли, але не отримав бажане в підсумку?
- Теоретично так. Мені важко спекулювати, бо є детальні умови підписки, які треба детально аналізувати. Але в цілому так, це зменшує цінність підписки, а для транслятора зменшує цінність його продукту. Таким каскадом ці проблеми досягнуть УПЛ та клуби.
- Чи є ця ситуація, коли сторонній транслятор показує матчі всупереч домовленості офіційного транслятора з УПЛ, піратством з юридичної точки зору? Чи визначає це поняття українське законодавство?
- Це можна називати по-різному, але в законі про фізичну культуру і спорт такого терміну нема.
Насправді назва не має особливого значення. Якщо це визнають порушенням норм законодавства, то це буде порушенням норм законодавства. І воно має бути припинене, а завдані збитки - відшкодовані.
- Враховуючи всі ці нюанси, видається очевидним, що клуби, які відмовились виконувати домовленість УПЛ з офіційним транслятором, програють в Спортивному арбітражному суді, якщо до цього дійде, правильно?
- Не володіючи всіма матеріалами справи, такі висновки робити складно. Для мене зрозумілим є те, що телеправа окремим клубам не належать за законодавством, а належать організаторам змагань. Від цього потрібно відштовхуватись.
Допускаю, що цей ланцюжок витримано грамотно - всі права від УАФ до УПЛ передано правильно і коректно, а рішення про створення телевізійного пулу відбувалось відповідно до статуту УПЛ (тут в мене сумнівів нема). Відповідно в УПЛ є всі підстави наполягати на своїй правоті. Як може закінчитися потенційний процес в Лозанні, прогнозувати не буду, бо це річ невдячна. З мого боку це було б некоректно.
- Чи правильно вважати, що саме введені цьогоріч дисциплінарні санкції до клубів, які відмовляються виконувати рішення про телепул, дозволяють УПЛ сподіватись на успіх в можливому судовому процесі?
- Ці дисциплінарні санкції дозволяють адресувати такі порушення футбольними клубами. Я так розумію, в цьому напрямку події й рухаються.
***
Стаття 45 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» передбачає:
«Право на висвітлення фізкультурно-оздоровчих або спортивних заходів шляхом трансляції зображення та/або звуку заходу будь-якими засобами та/або за допомогою будь-яких технологій, а також шляхом здійснення запису зазначеної трансляції та/або фотографування заходу належить організаторам фізкультурно-оздоровчих або спортивних заходів відповідно до закону».
Стаття 20 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» передбачає:
«Спортивні федерації (асоціації, спілки, об'єднання тощо) - громадські об’єднання фізкультурно-спортивної спрямованості, основними завданнями яких є:
[...] організація та проведення фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів».
Стаття 47 статуту УАФ передбачає:
«В межах законодавства та статутних документів, УАФ на виключній основі володіє та використовує усі права, пов“язані з національними змаганнями, які вона організовує та проводить відповідно до повноважень, делегованих їй державою.
Під правами розуміється сукупність майнових та немайнових прав інтелектуальної власності, включаючи, але не обмежуючись, правами на телевізійне мовлення, здійснення трансляції, ретрансляції, запис (фіксування) і відтворення організації мовлення заходів національних змагань [...]
УАФ, відповідно до рішень Виконавчого комітету, може використовувати ці права у встановленому законодавством порядку:
[...] шляхом передачі певного об'єму прав члену УАФ або безпосередньо лігам, клубам на підставі відповідного договору»

Komandaonline

Джерело: tribuna

Оставьте свой комментарий

Укажите пожалуйста ваше имя и email адрес. Эти поля обязательные для заполнения.

Komanda Online

Обратная связь:  info@komandaonline.com

Сделано whitecode

Мы используем файлы cookie для улучшения нашего веб-сайта. Файлы cookie, используемые для основной работы этого сайта, уже установлены. Для получения дополнительной информации посетите нашу страницу Политики в отношении файлов cookie. Я принимаю файлы cookie с этого сайта. Согласен