Потім ми повернемось на трибуни рідного стадіону, але це вже буде зовсім інше Динамо.
А поки занотовуємо факти:
1. Усі фанатські групи Динамо Київ взяли зброю до рук і боронять Україну від окупантів. Паралельно організовано штаб допомоги, ми забезпечуємо наших бійців у різних підрозділах усім, що можемо дістати чи придбати. Від води до тепловізорів.
2. Президенти Динамо Суркіси в перші ж дні виїхали з України. За 19 днів від них не було жодних заяв, жодного звернення до вболівальників, до киян, до українців. 23 лютого на офіційному сайті Динамо Григорій Суркіс привітав з ювілеєм Валерія Пустовойтенка і після цього тиша. Повна тиша.
3. Ресурси Динамо публікують інформацію, що клуб фінансово допомагає лікарням та інтернатам у львівській області. Список закладів, яким надходить допомога, виглядає як мінімум дивно. Жодних фото чи якоїсь іншої інформації - клуб просто прибрав себе з публічної площини. Лише репостить офіційних осіб держави в соцмережах.
4. Гравців Динамо вивезли подалі від бойових дій. Легіонери вже закордоном, їм дозволено йти в оренду в інші клуби. Наші ж гравці кажуть, що фінансово допомагають армії, але намагаються цього не афішувати. Публічно про свою допомогу заявив лише Беньямін Вербіч.
5. В мережі опублікували знімки, де один з віце-президентів Динамо позує поряд з рамзаном кадировим. І, знову ж таки, жодної реакції від клубу.
6. Сьогодні Мірча Луческу дав інтерв'ю італійській пресі, де заявив, що: українці та росіяни жили як брати; війна в Україні - це політична проблема, а не проблема між народами; він проти того щоб російських спортсменів та клуби дискваліфікували з міжнародних змагань.
Для нас, фанатів Динамо, усі озвучені факти не стали несподіванкою. Ми кілька років з усіх сил намагались донести світу, що Суркіси - це ганьба Динамо, а Луческу повинен піти. Сподіваємось, що хоч сьогодні розкриються очі у тих, хто весь цей час не підтримував нашу позицію.
