Загалом найбільше з них представляли київське “Динамо” (4), а загальне число країн де зараз грають українці досягло цифри 9.
Отже серед них:
Денис Костишин (*"Олександрія" - "Локомотив” Ель-Пасо, США)
Іван Зотько (*“Кривбас” - “Урарту”, АРМЕНІЯ)
Роман Мірошник (*”Верес” - “Паневежіс”, ЛИТВА)
Артем Щедрий (*”Кривбас” - “Паневежіс”, ЛИТВА)
Владислав Кулач (*“Динамо” Київ - “Зіря”, АЗЕРБАЙДЖАН)
Ельдар Кулієв (*”Минай” - “Зіря”, АЗЕРБАЙДЖАН)
Артем Громов (*”Дніпро-1” - АЕК Ларнака, КІПР)
Артем Бєсєдін (*“Динамо” Київ - “Омонія”, КІПР)
Михайло Мудрик (*”Шахтар” - “Челсі”, АНГЛІЯ)
Віктор Циганков (*”Динамо” К - “Жирона”, ІСПАНІЯ)
Сергій Кривцов (*”Шахтар” Донецьк - “Інтер” Маямі, США)
Ілля Забарний (*“Динамо” К - “Борнмут”, АНГЛІЯ)
Іван Литвиненко (*”Чорноморець” - “Динамо” Батумі, ГРУЗІЯ)
Данило Кучер (*“Інгулець” - УТА, РУМУНІЯ)
Відмітимо, що в умовах військового стану в Україні (чловікам від 18 до 60 років заборонено законом покидати теріторію країни) лише 2 з 14 гравців мали моральне право продовжити свої кар'єри в іноземних клубах.
Такими є Сергій Кривцов і Артем Бєсєдін, в яких троє і більше малолітніх дітей.
Всі інші схоже скористались постановою Кабінету Міністрів України, яка дозволяє у воєнний час виїзд спортсменів за кордон у складі національних збірних або у складі команд вищих дивізіонів в ігрових видах спорту.
Від себе зауважимо, що вона нагально потребує змін, в частині того, що повинна торкатись тільки гравців національних збірних, а інші переходи до закордонних клубів повинні бути диференційованими. Ну ніяк не є рівноцінними переходи гравців в клуби 5 топ-ліг Європи (Англія, Італія, Іспанія, Німеччина, Франція) в порівнянні з національними першостями Вірменії, Азербайджана, Грузії, Литви і подібними. Як мінімум вони не вище за якістю УПЛ і навряд чи будуть сприяти підвищенню майстерності українських футболістів. Ось тоді і виникає питання, в чому ж тоді сенс подібних дозволів і чи не прихована в них корупційна складова?
* клуби, які були останніми, де грали вказані гравці
Сергій Клим
