Підтвердженням цього є анонсування якось фонду допоги. Про це повідомив 13 травня, в день 95-річчя клубу, офіційному сайту київського “Динамо”, Григорій Суркіс.
- Ми з братом Ігорем найближчим часом презентуємо цільовий фонд. Він буде спрямований на невідкладну допомогу тим, хто через війну опинився в украй скрутному становищі.
Про те, що брати вирішили нарешті допомогти, вони повідомили тільки на 79-й день війни, розв'язаної московією!
Самі ж вони після того як ворог добрався до околиць Києва втекли зі своїми родичами призовного віку до Відня. В ті страшні дні Суркіси навіть неймовірно зганьбились, не наважившись відгукнутись на прохання місцевої тероборони надати свої маєтки для тяжкопоранених бійців ЗСУ.
Те що вони зробили у подальшому важко передати словами. З собою при перетені кордону з Угорщиною вони прихватили більше 17 мільонів долларів готівкою.
Другим заходом особисто Григорій Суркіс намагався вивезти колекцію своїх коштовних годинників. Його викрили і не дозволили це зробити.
На фоні всоьго цього дивуватись тому, що брати Суркіси проігнорували 20-ту річницю з дня смерті Валерія Лобановського не доводиться. Для цього ж їм було б потрібно повернутись до столиці України, що в їх плани зовсім не входить.
Крім цього у своїх промовах, присвячених 95-й річниці з дня заснування “Динамо” Київ вони жодного слова не присвятили вболівальникам клубу, які героїчно захищають в боях Україну від рашистської навали. Але це те що є головним для “Динамо” у цьому році. Так, не власники-мільйонери, не футболісти-мільйонери, не тренери-мільйонери, а прості хлопці, які героїчно молотять ворогів, співаючи “Ой, у лузі червона калина”.
Суркіси ж вичікують зі своєю ріднею за кордоном. Вони напевне бояться перетнути ті самі червоні лінії, які так багато років не були для них перешкодою у відношеннях з пропутінськими прислужниками.
Але ж вони давно це зробили по відношенню до України та українців. І це вже не сховати і не замаскувати ніколи і нічим.
Олег Мірошниченко
