«Коли на Київ падають перші бомби – ми у лютому 2022 року – Богдан Попов – п’ятнадцятирічний юнак із м’ячем та валізою, сповнений мрій. Він грає на юніорському рівні за славетний клуб своєї країни – київське «Динамо» – і сподівається, що колись займе місце в команді в одній із європейських топ-ліг. Коли в Україні триває війна, він перебуває у Польщі, щоб взяти участь у міжнародному турнірі. А тим часом, вдома, у своєму Ніжині з Чернігівської області, як у по всій України від варварських атак російських загарбників продовжують гинути українці.
Попов, якого запросили до сімейного будинку в провінції Макка, змушений попрощатися з родиною, країною, близькими. Але не зі своїми надіями стосовно улюбленої гри, бо в Італії всюди є футбол.
Лунає телефонний дзвінок Кастеллані. Агент робить свою справу, і решта вже історія. Попов прибуває до Монтеборо, штаб-квартири клубу «Емполі», коли перша команда ще грає в Серії А. Він відточує майстерність в молодіжних командах, вчить італійську мову та ділить кімнату з однокласниками з інтернату. До 17 років з юніорами, а потім проводить свої перші тренування з хлопцями з головної команди клубу. 24 серпня, його дебют у Серії B: бум, дубль і заголовки газет. Відтоді Богдан Попов - головна тема розмов у місті.
Багато хто відчував, що в нього великий талант, який треба розвивати. Однак усі знають, що ще рано радіти. Дебют українця у Серії B був винятковим. Вийшовши на поле в першому таймі, щоб замінити травмованого Шпенді, Попов повністю змінив гру «Емполі». Забивши хижим проривом у штрафному майданчику, він закріпив рахунок 3:1 ударом головою в стрибку, який міг викликати тільки захоплення. Загалом, присутність Попова була домінуючою: його здатність відриватися, відриватися та мати бойовий настрій – коротше кажучи, все, чого тільки можна очікувати від нападника з його характеристиками. Фізично сильний, але також достатньо технічно підготовлений, щоб мати змогу залишатися попереду та брати на себе ініціативу – як то кажуть у таких випадках – самостійно робити різницю.
Якщо це його візитна картка, то таке відчуття, що Богдан Попов має все необхідне, щоб досить швидко стати навіть лідером команди. А поки він насолоджується прихильністю міста, того самого, яке прийняло його, балувало, і яке рік тому навіть дозволило йому знову обійняти свою родину. Його батько, мати та брати і сестри вже повернулися до України, де ситуація все ще дуже далека від нормальної, але посмішки, які нападник дарував мешканцям Емполі, — це ті ж самі посмішки, які він дарував і своїм близьким.
Це саме те, що потрібно, щоб розвіяти будь які страхи та отримати впевненість у своєму майбутньому».
Фото: quotidianosportivo
