Одним з них став керівник науково-дослідного центру клубу Олександр Козлов, який пропрацював у колективі «біло-синіх» 36 років!
Прихід до «Динамо» відбувся для нього у 1989 році за часів правління першого президента столичного клубу Віктора Берверхого.
«Мені довелося пройти співбесіду із Валерієм Васильовичем Лобановським у його старому кабінеті на стадіоні Динамо. Васильович сидів за великим довгим столом, також там були Анатолій Пузач, Володимир Веремєєв та Анатолій Зеленцов. На тій співбесіді мені потрібно було переконати фахівців, що звичайний математичний підрахунок техніко-тактичних дій потребує якісної оцінки. Кожна передача і кожне перехоплення має свою ціну, і мені треба було забезпечити програмування такого підходу. У вільний від роботи час я вигадав концепцію такої системи, а допомагав мені в цьому Олександр Штелін, котрий і став моїм учителем. Як людина, яка звикла захищатися, я прийшов на співбесіду з плакатами та блок-схемами. Все гарно намалював, але чи не щохвилини моя доповідь переривалася телефоном, який у кабінеті Лобановського просто не замовкав. Я зупинявся, але Васильович, відповідаючи на кожен дзвінок, хитав головою: «Продовжуйте…», - згадував Козлов.
Сам Лобановський наступним чином оцінював новаторські ідеї команди Зеленцова до якої належав Олександр Козлов: «Наукова творчість Анатолія Михайловича Зеленцова посідає у діяльності київського «Динамо» важливе місце. Він… душею прикипів до футболу, не мислить себе без нього, незважаючи на синці і шишки, що випадали на його долю… Зеленцов… випередив час. …вміє зовні не сумувати за жодних обставин, любить повторювати: «все буде так, як має бути, навіть якщо буде інакше».
І звісно, великий тренер не був би самим собою, коли б не визначив головний пріорітет свого та командного успіху: «Часто кажуть, що та чи інша ідея належить Лобановському, мовляв, Лобановський вигадав. А я ніколи нічого не вигадував. Я тільки вчився вчився та вчився».
